Моніліоз вишні, черешні: ознаки, методи профілактики та боротьби

Моніліальний опік (моніліоз, плодова гниль) є однією з найбільш поширених і шкідливих хвороб на кісточкових плодових культурах. Незважаючи на впровадження інтегрованого захисту плодових насаджень, застосування нових ефективних фунгіцидів для обприскування дерев, хвороба спричиняє в останні роки значні недобори і втрати урожаю плодів, особливо в приватних господарствах.

Моніліоз уражує всі кісточкові культури, але особливо шкідливий для абрикоси, вишні, черешні. Так, наприклад, у рік масового поширення ураження плодів абрикоси гниллю сягає 35–45%, черешні — 50–60% залежно від сортового складу. Особливо великої шкоди завдає літня форма моніліозу в південних регіонах України, десятки тонн продукції стають непридатними до використання.

Збудником хвороби є недосконалий гриб Monilia cinerea Bonord. Monilia laxa (Her) із порядку Hyphomycetales. Моніліоз може проявитись у двох формах: наприкінці або відразу після цвітіння — у формі моніліального опіку, а також у літній період — у формі плодової гнилі (плоди загнивають і вкриваються нальотом конідіоспор).

Як проявляється моніліальний опік

Моніліальний опік проявляється в раптовому всиханні квіток, зів’яненні та засиханні листя, молодих плодових гілочок та однорічних пагонів. Уражені листя й квітки буріють, всихають, але довгий час лишаються на дереві. За сильного розвитку хвороби уражуються всі квіткові пагони. Таке дерево має вигляд обпаленого вогнем, через що хвороба отримала свою назву. Ураження відбувається так швидко, що часто приймається як результат зимового вимерзання. На уражених гілках, квітках і плодах з’являється спороношення гриба у вигляді подушечок світло-сірого кольору, розкиданих безладно.

Інтенсивний розвиток моніліального опіку спостерігається в роки з вологою прохолодною погодою під час цвітіння плодових культур. Цьому дуже сприяє тривалість періоду збереження вологи на деревах, що значною мірою залежить від температури повітря. За наростання температури швидкість випаровування вологи з поверхні рослин збільшується, тому й можливість зараження їх збудником хвороби обмежується.

Головний захист — обмеження джерел інфекції.

Для цього варто впродовж осені, зими й навесні зняти муміфіковані плоди з дерев і зібрати опалі плоди на поверхні ґрунту з подальшим їх спалюванням.

Після цвітіння дерев усі засохлі, хворі, з тріщинами й камеддю пагони й гілки, які виявляють у кроні дерева, слід вирізати із захопленням 3–5 см здорової тканини. Видалення пагонів і гілок краще проводити протягом вегетації до повного листопаду, коли легко відрізнити уражену й здорову тканину. Всі ці санітарні заходи проводити слід лише в суху погоду, щоб додатково не заражувати місця зрізів збудником хвороби.

Обприскування дерев

У різних зонах вирощування абрикосу, вишні та черешні як надійні засоби проти моніліозу раніше широко застосовували препарати міді, проводячи обприскування на початку рожевого бутона, після цвітіння й через 12–14 днів після другого обприскування.

Ранньою весною до початку у дерев сокоруху слід провести викорінювальне обприскування дерев фунгіцидом на основі діючої речовини: гідроксиду міді, в. г. Обробку (точніше промивку) дерев необхідно починати із верхніх пагонів, гілок і поступово струмінь робочої рідини направляти вниз, омиваючи скелетні гілки, кору штамба, і обприскати поверхню ґрунту навколо крони дерева. Висока ефективність цієї обробки буде досягнута під час обприскування дерев за температури повітря не нижче 4 °С. Норма витрати робочої рідини від 1500 до 2000 л/га, залежно від розмірів крони. Для цього часто використовують 5–7%-й розчин сечовини з нормою витрати 30–45 кг/га.

Крім захисту плодових дерев, від зимуючої інфекції моніліозу під час такої обробки досягається друга корисна мета — проведення ранньовесняного підживлення дерев азотом.

Також, потрібно своєчасно проводити профілактичні хімічні заходи. На кісточкових плодових культурах проти моніліозу застосовують дозволені до використання фунгіциди.

До розпускання бруньок обприскують препаратами на основі діючих речовин алюмінію фосфіт, 240 г/л + фосфориста кислота, 530 г/л + імідаклоприд, 125 г/л + лямбда-цигалотрин, 10 г/л.

Обприскування у період вегетації слід проводити препаратами на основі діючих речовин:

- крезоксим-метил, 100 г/л + дифенокона зол, 200 г/л

- ізопіразам, 100 г/л + дифеноконазол, 40 г/л;

- ципродініл, 375 г/кг + флудіоксо ніл, 250 г/кг;

- трифлоксістробін, 250 г/л + флуопірам, 250 г/л.

Обприскування проводять в період вегетації. Перша обробка — перед початком цвітіння (фаза «рожевого бутона»). Друга обробка — відразу після цвітіння. Третя обробка — через 10 днів за сильного інфекційного фону або через 14 днів — за слабкого. Мінімальні норми витрат застосовуються за слабкого інфекційного фону або профілактично.

Незважаючи на значну шкодочинність моніліозу, уражені хворобою дерева видаляти із саду не слід (як радять деякі садівники-практики). Правильно захищаючи плодові рослини, можна отримувати щорічні врожаї.

ВІДЕОСЮЖЕТИ